Польська Республіка в 1918-1939pp.

Юзефа Бека (1893-1944), який з 1932 р. незмінно очолював міністерство закордонних справ. Маршал керувався переконанням, що "треба добрати трьох-чотирьох найвідповідальніших і долаштованих між собою осіб, котрі б управляли один після другого; тільки тоді можлива послідовність лінії урядів і відпочинок одного прем'єра в той час, коли працює інший".

Я. Єнджевич провів вибори до органів самоврядування - громадських і ґмінних рад. Виборча кампанія і вибори тривали понад рік і супроводжувалися зловживаннями з боку адміністрації. У підсумку пілсудчики здобули перемогу, отримавши 68 % голосів виборців, У травні 1934 р. Я. Єнджевич залишив посаду прем'єра. Його місце посів 42-річний професор археології Варшавського університету Леон Козловський, який був Польська Республіка в 1918-1939pp. віддавна зв'язаний з пілсудчиками і мав репутацію "салонового лева". На подальший перебіг подій значний вплив мав замах на міністра внутрішніх справ Броиіслава Пєрацького, вчинений бойовиком ОУН Григорієм Мацейком 15 червня 1934 р. у Варшаві. Вбивство міністра набуло світового розголосу й завдало удару по авторитету Польщі. Вже через день з'явилося розпорядження президента про арешт і ув'язнення осіб, які "загрожують безпеці, спокою й громадському порядку". Для цього на Поліссі, у Березі Картузькій, було створено концтабір, до якого без правових формальностей скеровувалися затримані особи. Розпорядження порушувало положення Конституції. У таборі опинилися насамперед комуністи, радикальні ендеки, українські націоналісти. У 1936 р. тут перебувало Польська Республіка в 1918-1939pp. 342 комуністи, 3 ендеки, 6 людовців, кілька членів ОУН. У таборі панував брутальний режим приниження людської гідності, що повинен був зламати людину психічно. Уряд провів численні арешти лівих і радикальних діячів, захопивши також керівний склад Крайового проводу ОУН на чолі зі Степаном Баидерою. На судовому процесі, що відбувся 1936 р., він був засуджений до смертної кари, заміненої пожиттєвим ув'язненням. Заборонено діяльність ендецького ОНР, діячі якого потрапили до Берези Картузької.

На початку 30-х років відбулися зміни на міжнародній арені,на які мав би зреагувати польський уряд. Економічна криза погіршила соціально-політичну ситуацію в Німеччині, де набирали сили радикальні табори комуністів і націонал Польська Республіка в 1918-1939pp.-соціалістів. Стосунки між Німеччиною і СРСР охолоджувалися. Це було вигідно Польщі. Підписання "протоколу Літвінова" відкривало шлях для більш широкомасштабного договору. На перешкоді були антирадянські акти, що мали місце в Польщі: наприкінці 1929 р. українські націоналісти вчинили замах на радянське консульство у Львові, вбивши дипломата В. Майлова; у 1930 р. здійснена спроба замаху на посольство СРСР у Варшаві. Однак після підписання в Парижі 1931 р. Договору про ненапад між Францією та СРСР польсько-радянські переговори відновилися. 25 липня 1932 р. у Москві було підписано польсько-радянський Договір про ненапад строком на три роки. У ньому йшлося про відмову від воєнних засобів розв'язання спорів та участі Польська Республіка в 1918-1939pp. у союзах, скерованих проти однієї зі сторін. Договір сприяв поліпшенню взаємних стосунків двох країн, зміцнив позиції Польщі на міжнародній арені. У 1934 р. договір був продовжений ще на десять років. Він дав змогу польській дипломатії зайняти тверду позицію стосовно Німеччини, де до влади на початку 1933 р. прийшли націонал-соціалісти А. Гітлера. Одним з перших кроків німецького фюрера була вимога повернення Німеччині Східного Помор'я та Ґданська. Польсько-німецькі стосунки почали загострюватись. Не маючи ще достатньо сил для зміни міжнародних відносин на свою користь, А. Гітлер вирішив тимчасово змінити ставлення до Польщі. Ю. Пілсудський вважав, що більшою загрозою для Польщі Польська Республіка в 1918-1939pp. є Радянський Союз, і завдання польської зовнішньої політики - дотримуватися рівноваги між двома сусідами. 26 січня 1934 р. у Берліні була підписана Декларація про незастосування сили між Польщею і Німеччиною строком на десять років. На думку



\

\ Історія Польщі

Ю. Пілсудського і Ю. Бека, польсько-німецька декларація і радянсько-польський договір давали Польщі достатні гарантії безпеки принаймні на найближчі п'ять років. Разом з тим, Ю. Пілсудський в травні 1934 р. доручив підвладним створити спеціальний військовий центр - "Лабораторію", який повинен був відслідковувати потенційні загрози з боку двох сусідів.

Конституція 1935 р.Зміцнення міжнародних позицій Польщі дозволило пілсуд-чикам приступити до зміни конституції Польщі, аби вона забезпечила збереження Польська Республіка в 1918-1939pp. влади в їхніх руках. Це було складною справою, оскільки ББВР не мав у сеймі необхідних 2/3 голосів. Перший раз загальні підстави нової конституції були винесені на розгляд сейму в лютому 1931 р. Згідно з ним, принцип поділу влади замінявся поділом компетенцій між гілками влади при закріпленні вирішальної ролі президента й уряду. Далі робота була перенесена до Конституційної комісії, якою керували В. Славек і С Цар. 26 січня 1934 р. С Цар на засіданні сейму склав звіт про роботу комісії і представив на обговорення тези нової конституції. Посли опозиції на знак протесту покинули зал. Тоді С Цар запропонував визнати тези новою конституцією. Поки посли опозиції повернулися Польська Республіка в 1918-1939pp. до зали, більшість ББВР проголосувала за нову Конституцію, порушивши при цьому кілька статей регламенту. Цей факт викликав протести. Ще рік тривало обговорення Конституції в сенаті, де пілсудчики мали значну перевагу. У березні 1935 р. Конституція повернулася до сейму для обговорення поправок, які були схвалені простою більшістю голосів. 23 квітня 1935 р. президент підписав текст нової Конституції, запровадивши її у життя.

Конституція 1935 р. встановлювала в Польщі президентську форму правління. Президент отримав величезні повноваження, за виконання яких відповідав тільки перед "Богом та історією". Він зосереджував у своїх руках єдину і неподільну державну владу, йому підпорядковувались уряд, парламент, збройні сили, суди й контрольні органи Польська Республіка в 1918-1939pp.. Обрання президента відбувалося на спеціальних Зборах виборців (електорів), які складалися з 80 осіб, що до них належали п'ять найвищих посадових осіб держави, а також 50 виборців, обраних з-поміж послів сейму, і 25 - від сенату. Президент мав право запропонувати свого кандидата на найвищу посаду. Термін його правління був сім років. Одночасно Конституція обмежувала права сейму та сенату, з тим що сенат був піднесений вище сейму. Сейм (208 послів) і сенат (96 сенаторів) обиралися на п'ять років прямим, таємним, рівним голосуванням осіб, які досягли 24 років. Окремо зазначалося, що сейм не бере участі в управлінні державою, а лише приймає закони, які вступають у дію тільки після Польська Республіка в 1918-1939pp. їхнього підпису президентом. У червні 1935 р. був схвалений виборчий закон, який скасував пропорційну систему виборів і замінив її мажоритарною, надаючи при цьому виключні права окружним зборам, які підпорядковувалися місцевій адміністрації. Сенат на третину складався з сенаторів, яких призначав президент, а на дві третини - з обраних кандидатів; проте вибори сенаторів були двоступеневі: спочатку обиралися воєводські колегії виборців, право участі у голосуванні надавалося лише особам, які мали вищу освіту, офіцерам, представникам органів самоврядування й деяких громадських організацій. Конституція гарантувала громадянам головні демократичні права, але обмежувала їх обов'язком лояльності до держави і "загального добра", які можна було трактувати Польська Республіка в 1918-1939pp. дуже широко.

Нова Конституція завершила процес перебудови устрою Польщі на авторитарних засадах. Вона запровадила надзвичайну роль держави і виконавчої влади, яким підпорядковувались усі громадянські інститути та особи. Ідея суверенітету народу, яка переважає в демократичних конституціях, була замінена державною ідеологією, що грунтувалася на засадах елітарності влади. Це зближувало її з основними законами тоталітарних держав. Конституція була "написана" під Ю. Пілсудського. Проте невдовзі


documentalxwllx.html
documentalxwswf.html
documentalxxagn.html
documentalxxhqv.html
documentalxxpbd.html
Документ Польська Республіка в 1918-1939pp.